Інтернет-адикція в сучасному світі

Тривале перебування у світі віртуальної реальності у шкільному віці може стати причиною адиктивної поведінки (від англ. аddiction — схильність, згубна звичка), що характеризується прагненням перебувати за комп’ютером якомога довше та є проявом соціальної дезадаптації. Сприяти розвитку залежності можуть дефекти виховання в сім’ї: гіпоопіка, емоційна нестабільність, зайва вимогливість батьків тощо.

Симптоми залежності можна умовно розділити на три групи:

• психічні (почуття радості, ейфорії при контакті з комп’ютером, роздратування або пригнічення без нього, відсутність контролю за часом, емоційна нестійкість і т.д.);
• соціальні (виникнення проблем у взаєминах з оточуючими, економічні проблеми, пов’язані з витратами грошей, нехтування особистою гігієною);
• духовні (втрата сенсу життя, духовне зубожіння).

Обговорювати феномен інтернет- залежності почали відносно недавно. В 1994 році психіатр Кімберлі Янг розробила й помістила на веб-сайті спеціальне опитування і незабаром одержала майже 500 відповідей, автори 400 з яких були визнані, відповідно до обраного критерію, інтернет-залежними. В 1997-1999 роках були створені дослідницькі й консультативно-психотерапевтичні веб-служби з даної проблематики.

В 1995 році доктор Іван Голдберг один з перших дав визначення даному поняттю. Він виділив наступні основні симптоми цього розладу: використання інтернету викликає хворобливий негативний стресовий стан або дистрес; використання інтернету заподіює шкоду фізичному, психологічному, міжособистісному, економічному або соціальному статусу.

К. Янг у 1996 році розробила коротку анкету, яка  давала можливість виявити Інтернет-аддикцію . Запитання анкети стосуються основних симптомів Інтернет-залежності, а саме – покращення настрою внаслідок Інтернет-активності; потреби проводити в Інтернет все більше часу; фізичних, соціальних, професійних чи психологічних проблеми, що викликаються його використанням; невдалих спроб контролювати Інтернет-активність та “синдрому відмови”.

В ході подальших досліджень Янг виділила чотири симптоми Інтернет–залежності :

• нав’язливе бажання перевірити e-mail, 
• постійне очікування наступного виходу в Інтернет, 
• скарги навколишніх на те, що людина проводить занадто багато часу в Інтернет, 
• скарги навколишніх на те, що людина витрачає занадто багато грошей на Інтернет.

Поведінково Інтернет-залежність виявляється в тому, що діти настільки віддають перевагу життю в Інтернеті, що фактично починають відмовлятися від свого "реального" життя, проводячи до 18 годин на день у віртуальній реальності та не менше 100 годин в тиждень.

Якщо для формування традиційних видів залежності вимагаються роки, то для Інтернет-залежності цей термін різко скорочується. За даними К. Янг, 25% залежних придбали залежність протягом півроку після початку роботи в Інтернеті, 58% - протягом другого півріччя, а 17% - незабаром по закінченні року. Крім того, якщо довготривалі наслідки залежності від алкоголю та наркотиків добре досліджені, то стосовно Інтернет-адикції відсутня можливість довготривалого спостереження.

Термін Інтернет-адикція (від англ. аddiction — схильність, згубна звичка) ввів американський дослідник Айвен Голдберг  в 1996 році . Під цим поняттям він розумів непереборний потяг до Інтернету, що характеризується «згубною дією на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову сфери діяльності». Більш точним, є визначення М.І. Дрепи, яка розглядає інтернет-залежність як різновид технологічних адикцій, що виявляються зміщенням цілей особистості у віртуальну реальність для заповнення фрустрованих сфер реального життя .